Вибачте, у мене враження, що чи не у всіх ваших історіях, чоловіки якісь недолугі. Проживуть життя, якось безтолково, то тільки книги читаючи, то змарнують все, що мали, а потім зустрічають самотню працьовиту жінку, для якої (яке щастя!) немає більшої радості, як втішати старого чужого чоловіка на старості років. От тут і тітка до глибокої старості важко працювала, щоб племінничок, який ту тітку і не знав толком, скористався з плодів її праці.
Пікірлер: 2