Дівчата зрізають коси,
Туго шнурують берці.
Їм щастя наснилось, здалося.
Кровить забинтоване серце
Дівчата пакують валізи,
Кладуть туди тугу і втому.
Молитва - надійна віза,
Щоб ви повертались додому.
Дівчата збирають сили
І вже не рахують зморшки.
Постійно, туди де «накрило»,
Шепочуть: «Терпи. Ще трошки…»
Дівчата стоять на чатах -
Безсонні, розбурхані очі.
Слабкість стискає в лещатах,
Печуть заплакані очі
Дівчата рівняють спину
З думками про тих, кому важко:
Ворог таких не спинить,
Кулею влучити тяжко.
Дівчата не хочуть втрачати.
Тому подають набої.
Тому одягають халати,
І вчаться тримати зброю.
Олена Задорожна
Читає: Марія Гончар
ФБ: / goncharmary
Негізгі бет Олена ЗАДОРОЖНА «Дівчата зрізають коси» | Вірш про війну | Марія Гончар
Пікірлер: 2