Фінальна частина симфонії, присвяченій масштабному протистоянню імперії Аквілон проти королівства Моран-Тан. Імперія надто успішно провадила власну кампанію й була близька до остаточного знищення сатріанців. Вже пала столиця Саярдіт-Канґерім, почалися бої біля палацу Ішрам-Керезу. І тут стався самий руйнівний катаклізм, котрий припинив цю війну раз і назавжди. Прокинувся вулкан Тан і почав вивергати із свого жерла отруйний попіл та течії лави. Пострадала значна частина військ з обох сторін, недійці змушені були стрімко відступати та рятувати залишки своїх сил. Маріфет до останнього боронила відхід свого народу до підземних тунелів під островами, де була ще надія на порятунок. На жаль, сама лідерка вже не встигала потрапити під захисний щит і героїчно віддала своє життя. Сатріанці прославили її, як святу, й вважали, що сам бог Файрос допоміг їм захиститися від ворогів та забрав до себе найкращу із своїх доньок. Це був останній раз, коли сатріанців бачили з темним волоссям. Роки життя під магічним куполом призвели до того, що захисна магія живилася життєвою енергією населення і пігмент їхнього волосся зник остаточно, від чого сатріанці назавжди лишилися із білим волоссям.
Незважаючи на наслідки катаклізму, імператор Марцій приписав собі тріумфальну перемогу над ворогом і доволі героїчно повернувся додому, як той, хто знищив назавжди цілий народ варварських сатріанців. Ця брехня увійшла до історичних джерел й проіснувала настільки довго, що недійці та аґрестійці самі почали вірити в загибель сатріанців. Так тривало до тих пір, поки сатріанці не відновили своє королівство й продовжили набіги на імперію під проводом Арзуф Пей-Ґамбери. Але це вже зовсім інша історія. Сатріанці довго й наполегливо боролися за своє існування й в кінці їм вдалося зберегти власну ідентичність та стати тим, ким вони є- могутньою нацією чаклунок та воїнів тіні, які не знають страху й готові боротися за власні цілі.
Негізгі бет Пробудження Тану
Пікірлер: 3