Мені подобається що в відео в перервах, в початку та в кінці є відео з геншином (пробачте якщо не правильно) та українськими піснями
@manya_200
Жыл бұрын
Слава Україні героям слава
@viktoria6461
Жыл бұрын
👍🏼💙💛🇺🇦
@mendi6103
Жыл бұрын
2:11 Думки Америки: вони там що васкрішеніє практикують
@ledyofhell0905
Жыл бұрын
хехе... СЛАВА УКРАЇНІ! відео просто круть! ахах незнаю але дивлячись його моє серце трохи тремтіло(~﹃~)~zZ
@Kotuku_xorowue
Жыл бұрын
Україна its my LOVE❣️❣️❣️♥️♥️
@alna_k5380
Жыл бұрын
Вауууу
@Amy_PonyTown
Жыл бұрын
Люблю мій дім♥️♥️
@toast_123
10 ай бұрын
Вибачте, будь ласка! Я просто не знаю, де поділитись своєї дивної творчістю.. Я почала писати деяку розповідь і хочу показати іі вам) Ранок почався з незрозумілої мелодії, що долинала з сусідньої кімнати. Вона була жахлива. Неякісний звук давив на голову і завдавав неприємний відчуттів десь у потилиці. Разом з цим було чутно нерозбірливі діалоги та приглушений дитячий крик. Ну почалось... Повернувшись на бік, дівчина з незграбно зав'язаним та заплутаним після сну хвостиком спробувала розплющити очі. Повіки були неймовірно тяжкі, підняти ії не було сил. На лице падали тонкі й занадто яскраві сонячні промені, що просочувались через ніжні штори. Вжух! Різким рухом рук плед, що звисав з ліжка, на секунду злетів і опустився, тяжко накривши з головою. Почулися чиїсь маленькі швидкі кроки. Вони ставали все ближче і ближче, поки в повітря не здійнялося гучне клацання дверей. Маленька нахмурена постать, відкривши двері, підійшла до столу й почала щось шукати. Пошуки "чогось" супроводжувалися гупотом, падінням книжок, нерозбірливим бурмотінням й різким ковзанням малих та великих речей спочатку по столу, а потім і по підлозі. Ці звуки нарешті заставили плед поворушитися. Не те, щоб дівчині дуже хотілося прокидатися, але звуки, що порушували тишу, дуже дратували. Та трохи привідкривши очі, все, що побачила героїня - це закривання дверей кімнати. З кухні було чутно якісь крики. Музика з іншої кімнати й не переставала монотонно грати. Тишу та спокій обіймів солодкого сну, що прийшов лише о півночі, було давно порушено, без можливості повернення. Тепер вона остаточно прокинулась. Відкинувши теплу ковдру кудись в сторону, дівчина сіла в позу лотоса й, потераїчи заспані очі, роззирнулася довкола. Звичайно, за ніч майже нічого в кімнаті не змінилося, якщо не брати до уваги купу паперів та різної канцелярії, розкиданих скрізь, де тільки можна. Дівчина підвелася з ліжка, але зробивши це надто швидко, у неї потемніло в очах й закрутилася голова. Не взмозі щось з цим вдіяти, вона потихеньку, щоб не зробити ще гірше, всілася знов. Посидівши так декілька хвилин і зрозумівши, що стало трохи краще, дівчина обережно підвелася й почимчикувала на кухню. Було тихо. Тишина - це єдине, що їй подобалось зараз. Все інше...просто не мало значення. Сестри не було вдома. Напевно, вийшла прогулятись. Поринувши в розмірковування, дівчина й не помітила, як закипів чайник, тому його прийшлося ставити ще раз. Дивлячись в безмежні поля, посадки й дерева в їхньому саду, що вже давно скинули своє барвисте листя, вона міркувала про все, окрім своєї сім'ї, дому, школи й її самої. Вона просто міркувала про світи, що не знає людство. Світи, де все добре й немає проблем. Світи, що на справді саме в цю секунду процвітають. Про придумані нею світи. Ніхто про них не знав, окрім самого автора, що написав їм історію та сюжет на багато років вперед, аж до самого кінця. Кінця того світу, після якого прийде пітьма. Пустота. Все, що від нього залишиться - це буквально нічого. Вже вдруге поставлений чайник вимкнувся. Нарешті, на декілька хвилин переставши думати про своє, зеленоока налила кип'яток у білу кружку з написом "Perso nei ricordi". "Заблукавши у спогадах" - тихо прочитала напис дівчина. Вона купила цю чашку пів свого життя назад, і вже вкотре читала це речення. Що правда, переклад флос дізналась лише рік назад, коли випадково навела фото-перекладач на кружку, замість тексту в книзі. Цікава штука - випадковість.. Так само випадково дівчина, потонувши в своїх розмірковуваннях, пролила гарячий ромашковий чай на стіл. "Мерда!" - крикнула вона. Швидко зреагувавши, почала витирати пролитий напій зі столу, поки він не розтікся ще більше. Витерши, вона знову сіла на комфортне крісло й допиваючи те, що залишилось від чаю, дивилась у безмежну даль.. "Посуд помий. А то ніякої допомоги від тебе нема. Може, хоч це ти зробиш." - сказала жінка, що проходила поруч. Це була мама головної героїні. В чомусь, напевно, вона була права. Роботи по дому від дівчини не було багато. Ну, не враховуючи те, що вона приглядає за трьома дітьми, прибирає у кімнатах й поливає свої квіти. Квітів у неї, до речі, багато. У спальні вони займали все підвіконня та тумбу, декілька кактусів стоять на столі, орхідея на невеликому круглому столику біля вікна і.. "Ти мене чула!?" - крик був таким гучним. Виявляється, жінка з темним каре, джинсах і теплому светрі стояли вже поруч й говорила майже біля вуха. "Нормально взагалі? Я їй кажу, а вона ігнорує мене!". "Вибач...я зараз все зроблю" - насправді, окрім того, що їй потрібно помити посуд, вона нічого не почула, тому розуміла, що грає з вогнем. Але, що було робити? "От і добре. Я їду по справам, малих беру з собою. Приїду ввечері. Окрім тебе, дома нікого, тому в тебе є час і умови для того, що все зробити". Останні слова вона вимовила закриваючи важкі вхідні двері. Дім охопила в обійми суцільна тиша.
@kirochka734
10 ай бұрын
Привітик, я в шоці це дуже гарно! Продовжуй в тому ж дусі, я впевнена що всім сподобається твоя творчість ฅ^•ﻌ•^ฅ
@toast_123
10 ай бұрын
@@kirochka734 Дякую! Мені дуже приємно, що комусь справді це сподобалось! (≧▽≦)
@Minecraft-ds3kn
Жыл бұрын
Кстати,у вас почти на всех видео стоит "для детей" из-за чего нельзя ни подписаться по нормальному,ни даже комментарий написать
@kirochka734
Жыл бұрын
Я зараз роблю відео де можно робити коментарі, а що з підписками незнаю , буду дивитись , може зможу виправити.
Пікірлер: 17