Сергій,я виросла на річці Ятрань,що на Кіровоградщині куди їздила з Черкас на канікули.У мене була моя улюблена прабабуся..Коли я читаю ваші твори,мені здається, що в моїй душі просинається ,присуджується,чи відроджується оте солодке і гірке.. радісне і болюче.Справжнє..Відчуття ВСЕСВІТУ. Я щиро вдячна вам. Ви наче машина часу переносите своїми творами мене в ті часи,коли все було таке щімке.І тема села для мене дуже болюча,бо на теперішній час немає ні хати,ні двору,ані до кого приїхати.Є спогади.ДЯКУЮ від душі.
@user-ck5zv2hc3j
Жыл бұрын
Слухала з насолодою. Наш батько був рибалкою від Бога.У нього усе було для рибалки:і човен, і ятері, і вудки.І рибкою нас частував щодня.Світла йому пам'ять.. Написано так просто і так прекрасно..Наче доторкнувся до чогось найдорожчого...До дитинства...такого далекого, такого близького.. Дякую Вам
@user-yv7bm8lt3y
7 ай бұрын
Обожнюю цей голос, виразне читання. Поринаю у сюжет і отримую море щастя від реальної оповіді. Дякую Вам, пане Сергію! Я виросла на річці Удай, трусили з дідом ятеві і сітки. Я була на веслі. Як реально поринаю у минуле…, я купила Ваші книги «Три лини для Марії» і «Нічні купання в серпні». Попереду читання. Вивчила напам’ять «Три зозулі з поклоном» Тютюнника, цю новелу, краще ніж Ви, ніхто не читає. Щиро вдячна ща асе це.
@user-by9jo7vz1q
2 жыл бұрын
Божественно! Далекий заллив у щасливе минуле, у дитинсво. Удачі талановитому автору.
@polisyankapodolyanka6572
8 ай бұрын
Слухаю вже втретє. І взагалі кожен з творів Сергія Осоки, що є в Ютубі, хочеться переслухоаувати знову і знову. Як на мене, це один з найкращих сучасних українських письменників. Але, на жаль, не відомий широкому загалу. Мені його твори ютуб "підсунув" зовсім випадково. І відтоді я нащавжди в полоні його таланту говорити про важливі речі простими словами. Говорити так, що завмирає серце, хочеться плакати і... жити...
@user-di5jp8mj9p
6 жыл бұрын
це файно)
@tatianarusanovska7492
6 жыл бұрын
сьогодні саме зранку прочитала це оповідання і була приємно вражена цим словом "ятері" не чула його апевно років тридцять.. страшно подумати, що так багато вже пройшло часу. село Лісне, Кобеляцького району, дід Грицько і ятері..
Пікірлер: 9