Історія розвитку бортницького промислу сягає часів Київської Русі. Виробництво меду та воску згадується у літописах та записках середньовічних географів. Кодекс законів “Руська Правда” містить відомості про штрафи за порушення бортної межі, за знищення бортів і бортних дерев.
У часи давньої Русі, Великого князівства Литовського та Речі Посполитої мед та віск споживали, продавали, сплачували ними податки. Бортництво регламентувалося звичаєвим правом й зумовило появу особливих соціальних категорій населення, а також ремісничих спеціальностей (бортники, пасічники, воскобійники, медовари, свічкарі). Як масовий вид селянського промислу на Поліссі бортництво існувало ще в 40-50-х рр. XIX ст. Бортники створили специфічні прилади і пристосування, які без істотних змін, під різними назвами або в різних варіантах були відомі на півночі України, на території Білорусі, у Польщі та Литві. Бортництво можна вважати спільною слов’яно-балтською історико-культурною спадщиною. Бортницька термінологія в цих народів подібна, що може свідчити про кількатисячолітню історію промислу.
На території України бортництво було розвинене у низці регіонів: на Поділлі, у Карпатах, на Полтавщині, на Поліссі. Проте на більшості територій воно ще у ХІХ столітті було витіснене сучаснішими формами бджільництва.
відео Ярослава Мухи, колода під рамки - • Борть - колода ( вигот...
Негізгі бет Історія КОЛОДИ на МОЇЙ ПАСІЦІ
Пікірлер: 9