Українська лірика. Жінка.
Вірш із моєї книги "Блаженство висоти".
Про жінку хочу розказати …
Вона - бабуся, сестра й мати,
дочка й невістка!
Що й казати, її дорога нелегка:
капризна доля і пругка.
Чеканням та терзанням зшите
життя примхливе, непросте.
Та вона шляхом цим проте,
не спотикаючись іде.
Їй суджено переживати
всі долі прикрощі. Не знати,
де радість жде,а де печаль,
де квіти, а де біль та жаль ?!
На ній тримається життя;
Вона дає усьому раду.
І, колихаючи дитя,
пестить росток любові саду,
який весною зацвіте
і в покоління увійде.
Вона - ласкава й ніжна мати,
якій належить дарувати
дитинство радісне, в добрі
й любові, милій дітворі.
Це - наша казка, щедре свято
та безтурботних днів багато.
І теплота та спокій в хаті,
де всі щасливі і багаті.
Це жінка - чоловіча сила
і доленька його щаслива.
Його політ, його життя -
міцне й надійне майбуття.
Коли в дорогу проводжає,
то сльози відчаю ховає.
Чи милого, чи то дітей -
любимих й рідних їй людей.
Та, мовчки, просить ласки в Бога,
щоб світлою була дорога.
Й в путі Пречиста берегла
і від хвороби, і від зла.
Потім, страждаючи, чекає
й солоні сльози проливає.
В молитві серце зігріває
і нею всіх оберігає.
Вона прощає залюбки,
замолює усіх гріхи.
Та непосильну бере ношу:
розсіювати ласку Божу
поміж найближчими людьми.
Й в Господа просить кожен раз
життя щасливого для нас,
й для всіх, хто у стражданні є,
і шлях свій праведно снує .
Читає Світлана Казмірчук.
Відео Ігор Казмірчук.
Музика із фонотеки KZitem.
Негізгі бет Українська поезія. Лірика. Жінка.
Пікірлер: 64