Юрій Заяць
(с. Великий Раковець Збаразького району)
Розбитий день вповив лице димами
На перехресті правди і брехні.
Не попросивши прощення у мами,
Вони за гідність стали до борні.
Прокляті кулі - дикі, наче оси,
Впивали жала в молоді тіла,
А смерть життя косила на покоси,
Втомившись, з жаху очі відвела,
Бо не одна в жалобі удовиця
Вінок на ложе смертне мужеві плела.
Тіла прийнявши, біла плащаниця
Небесну сотню в небо понесла.
Але вони живі! Герої не вмирають!
В скрижалі вкарбувались золоті,
А матері гірку сльозу ковтають -
Сини були такі ще молоді…
Негізгі бет Вірші, народжені майданом - Галина ВИШНІВЕЦЬКА
Пікірлер