Богдан Мельничук
(м. Тернопіль)
Не птахи то курличуть до нас з високості,
То душі тих, хто не став на коліна,
Хто навік у Небесній залишився Сотні,
Щоб ми жили у чесній Україні.
Ти запитай себе, свій розум, свою совість,
Чи в бій пішов би за народ, за честь?
Якби тебе покликав за собою сотник,
Чи ти зумів би свій пронести хрест?
То не грона калини горять на осонні,
Кипить то кров, немов туман осінній,
Незабутніх героїв з Небесної Сотні,
Що боронили єдність України.
То не роси в полях на дзвінкому колоссі,
То плачуть люди ридма і чаїно
За своїми синами з Небесної Сотні,
Які за рідну впали Україну.
Негізгі бет Вірші, народжені майданом - Ліля КОСТИШИН
Пікірлер