Марія СКОВРОНСЬКА.
(с. Дружба Теребовлянського району)
Не чекай мене, мамо, додому.
Бо додому я вже не прийду.
Не чинив, мамо, зла я нікому,
Захищав лиш країну свою.
Не стріляв у людину я, мамо,
Бо любити ти вчила мене.
Ну, а тих, хто у мене поцілив,
Людський осуд уже не мине.
Ти пробач, що тебе я покинув,
Що поїхав в далекую путь.
Знаю, снайпер цілився в мене,
А попав в твоє серце і грудь.
А хотілося, мамо, так жити.
Я ще зовсім не думав про смерть.
Та я мусив так, рідна, вчинити.
Щоби владі сказати цій - геть!
Ти не плач, моя рідна матусю,
Сонце зійде - ти стань на поріг.
Бог одну тебе в горі не лишить,
І народ не простить їм цей гріх.
За тих, що у вічність пішли
Біль стискає і серце, і груди
За тих, що у вічність пішли,
Імена їх народ не забуде.
Негізгі бет Вірші, народжені майданом - Микола ІОНОВ
Пікірлер