"Вірность землі і преданіям"
(викарбуване гасло на козацькій шаблі ХVІІ ст.)
Дід мій мечем перелоги орав, степ скородив списами,
І заповіти свої записав кровію, потом й сльозами.
Шабля йому за каламу була, вража руда - за атрамент
І на відділення правди від зла, меч залишив в тестамент.
Взяв я до рук ту січ замашну внемля карбам як писаніям
втямивши заповідь діда одну: Вірність землі і преданіям!
Ані скарбів мій дід не надбав. Може скарби ті украли?
Тугу за волею в пісню уклав в вічнозавітній скрижалі.
Густо засіявши кости в полях, храму заклав фундамент.
Гідність і честь в нім-сакрамент, свята воля - найвищий фірмамент.
Трепет священний мене обійняв із дерзновенним старанієм,
Мов ключ до храму слова промовляв: Вірність землі і преданіям!
Вільність і гідність, мов два крила, що роблять враз крилатим
Підлого, навіть німого раба хутко навчать літати.
Хоч як одного підрізати нам, честь взять, свободу втяти
Мати козацька каже синам збройно за волю стати.
І хай який нас враг не топтав, гвалтом не вів на закланіє
Ми проростаєм шаблями між трав, Вірні землі і преданіям!
Наш роксолянський шляхетний нарід вдатний до війн і науки
Кия нащадки, яфетів рід, руси, дажбожі внуки.
На Україні поставив нас Біг правді служити ділами
Людяність в світі відстоять й в собі, право і вольність - шаблями!
Йдучи слідами великих дідів, взявши їх чин в подражаніє,
Дзвонимо в славу своїх праотців Вірні землі і преданіям!
(Тарас Компаніченко, 2014)
Негізгі бет Вірность землі і преданіям ("Хорея Козацька")
Пікірлер: 56