Автор і виконавець - Василь Звєрєв.
Музика - Юрій Здоренко.
Монтаж - Олексій Кретович.
All rights reserved ©
Тужився, намагався розродитися веснами,
але не зміг домовитись з канцеляріями небесними,
адже в них на мене й на життя власне бачення -
я їм казав: «Привіт!», вони мені: «До побачення!»
Жаль…
То ж мушу, власне, насолоджуватись зимою…
А десь за стіною Вакарчук не здається без бою,
і в голові крутиться: може, варто йому допомогти,
бо хто ж це робитиме, як не ти? То йти чи не йти?
Йду…
Виходжу з дому. У вусі - мило. Сука, не змив…
Як це мило - якась бабуся нарощує вплив
на кота, та сила вже не та.
Кіт наклав - і подалі її послав, посол миру із шерсті і жиру.
Посміхаюсь…
Лавка. На ній - двоє представників молоді:
чи то якісно сині чи настільки потужно вколоті…
Бляха, до чого ж дожилися ми, українці, -
тупості й дурості - аж по самі вінці…
Злюся…
Назустріч сусідка
Лідія Іванівна, для своїх - просто Лідка,
характер і розум - геть куряче все, ось тільки яєць не несе.
Її яйця вдома - вони прилаштовані до чоловіка Віті,
з яким вона живе ще з минулого століття.
Щаслива…
Привітались. Посміхнулись. Розійшлись. Забулись.
Я пішов далі, а країна, на жаль, ні:
вона зупинилась і стояла у якомусь лайні,
мріючи про мир, перебуваючи у війні,
працьовита й красива - але з долею невдахи…
А у небі чудернацькі співали птахи,
плили хмари, яскраво світило небесне світило -
для командуючого військами і для заступника по тилу…
Озирнувся…
Я так і не розродився весною, але дочекався літа
і пам’ятаю, як хтось кричав мені: «Многая літа!»…
Чи то був сон, чи то яв - тепер важко сказати,
але я впевнений: якщо то був яв - краще йти спати.
Негізгі бет Ойын-сауық ВАСИЛЬ ЗВЄРЄВ - ТУЖИВСЯ...
Пікірлер: 11