Амбіції імператора Марука не спинилися на досягнутому. Він хотів розширити свої володіння на більшу частину материка, саме тому камарантська воїни почали свої експедиції все далі за гори у степові західні землі. Там змієлюди зіштовхнулися із зовсім іншим народом - маленькими людьми, котрі називали себе аґрестійцями та жили у власному королівстві під правлінням королеви Малґожати. Марук швидко збагнув, що неочікувана держава може стати перешкодою на шляху до його завоювань, тому вдався до хитрощів. Дізнавшись, що аґрестійці цінують мир та гармонію, сповідуючи аґнізм, який був чимось подібний до релігії кітцуне, імператор вирішив, що йому вдасться надурити цих дурнів. Камаранти витратили більшу частину часу, щоб вивчити мову своїх ворогів та дослідити розташування всіх об'єктів на їхній території, а потім розпочали жорстоку атаку, спалюючи міста та селища мирного народу.
Експансія камарантів поширилися на Тінисті Гори та почала спускатися в саме серце вільної Аґрестії. Марук та його війська зосередилися біля міста Вільшанська, котре стояло на межі земель камарантів та аґрестійців. Підкоривши це місто, Марук зміг би отримати безперешкодний доступ до Аґрестії. Про дії камарантів дізналася королева Малґожата О'хара. Розлютившись на свавілля нелюдей, королева зібрала війська та вирушила разом зі своїм чоловіком на допомогу жителям Вільшанська. Під стінами міста розігралася сама велична битва тих часів, в якій загинув чоловік Малґи, а сама вона героїчно боролася з самим імператором Маруком, поранила його та змусила відступити з ганьбою за гори, звільнивши всю територію незалежної та непорушної Аґрестії. На жаль, і сама Малґа зазнала значних поранень та на світанку віддала душу Аґнії. Тіло королеви з великою пошаною доставили до міста Аґрестія, де її провели згідно всім обрядам аґрестійців. Після величних діянь Малґу стали називати Божественною Малґою, її канонізували, як святу, і статуї засновниці королівства з'явилися по більшості містечок Аґрестії.
Негізгі бет Вторгнення в Аґрестію. Битва під Вільшанськом.
Пікірлер