СПОМИН
- А ти пам’ятаєш… а ти пам’ятаєш мене…
ще не сивого?
А я ще тебе пам’ятаю,
як ластівку з маю. -
Від подиву очі її
стали синіми-синіми:
- Я все пам’ятаю, мій голубе…
все пам’ятаю…
І глянула так -
аж хитнуло від острого болю.
- Я знаю, - стемнів, - що завдав тобі горя немало.
Що, може б, ти… з іншим знайшла собі кращої долі…
Прости. Не хотів.
А виходило якось невдало.
Погладила чуб його сивий,
мов трави схололі.
Всміхнулася так, що вернулася ластівка з маю.
- Якої ж мені ще бажати, мій голубе,
долі,
Коли я твій перший цілунок
і в снах… пам’ятаю?
#лірика #поезія #ukraine
#лірика #поезія #ukraine
#україна #поезіяукраїнською #вірші_українською #лірикаукраїнською #рядкиукраїнською #віршіпрокохання #чоловіча_лірика #сучасна_українська_поезія #література
#україна #поезіяукраїнською #лірика #рядкиукраїнською #сучасна_українська_поезія #література #жіноча_лірика
#українськемистецтво , #культурнізаходи , #подорожіукраїною , #освіта , #мир , #подарунки , #креатив , #вірш , #блогер , #блог
#ukraine #поэт #вірш
#вірш #вірші #поезія #творчість #поэт #київ #україна #kiev #kievblog #арт #poetry #мистецтво #література #kyiv #ukraine #блог #art
#mir711 #такніхтонекохав
Негізгі бет Спомин - Борис Олійник.
Пікірлер: 2